"Документи українського козацтва": видавництво РВВ відновлює історичну доказовість

У вересні 2025 року на фестивалі “Книжкова країна” відбулася презентація історико-архівних видань Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, що побачили світ у видавництві РВВ.

Серед головних подій – вихід двотомника “Документи українського козацтва XVI – першої половини XVII ст.” під упорядкуванням історика, одного з провідних дослідників історії українського козацтва та Гетьманщини,  Віктора Брехуненка. Видання стало не лише академічним здобутком, а й символом того, як українська археографія виборює право на власний історичний голос.

Двотомник як доказ української тяглості

Основою виступу стала розповідь про фундаментальну працю “Документи українського козацтва XVI – першої половини XVII ст.”.

Брехуненко називає її «двотомником документів, які вийшли з-під пера українських козаків» – із листуванням від української та польської шляхти до козацьких отаманів, з посланнями кримських ханів, шведського короля, московських воєвод і навіть Папи Римського Климента VII.

«Ми бачимо весь спектр діяльності українського козацтва – як воно еволюціонувало, набувало інтелектуальної лузки, перетворювалося на українську еліту, як виношувало історичні й політичні концепції. Відновлення української держави у середині XVII століття відбулося не випадково. Вона не вискочила, як Пилип із конопель. Вона постала на міцному фундаменті попередніх поколінь козацької старшини».

Віктор Брехуненко на фестивалі “Книжкова країна”

Від архівів до читача

Нове видання стало доповненим і виправленим порівняно з першим, що побачило світ у 2016 році. До нього додано 20 нових документів, знайдених у польських архівах.

Усі тексти подано мовою оригіналу та у перекладі українською – це принципова позиція упорядника.

«У першому виданні перекладалися лише латиномовні й німецькомовні документи, а тепер перекладено всі. Це розширює коло читачів – не всі володіють польською, а 90% документів полономовні. Тепер усе зрозуміло і доступно», – зазначив Брехуненко.

Козацтво як еліта, а не «деструктивна сила»

Брехуненко наголосив, що документи змінюють стереотипне уявлення про козаків – як про бунтівників чи анархічну силу.

«Ми бачимо, як козаки підвищують свій статус у суспільстві. Це не просто вояки, це люди, які на рівних змагалися зі шляхтою, виборювали місце у політичному просторі. Вони вимагали, щоб до них зверталися як до лицарів, людей честі».

Він навів промовистий приклад:

«Коли шведський король звертається до козаків словами “Любі лицарі, володарі Дніпра і Чорного моря” – це контраст із деякими сучасними істориками, які на догоду чужим концепціям намагаються їх принизити».

Генетика державності

У документах простежується безперервна тяглість української державницької ідеї.

«Коли починають говорити, що Гетьманщина – якась там недодержавність, я питаю: а що їй бракувало, щоб бути державою? І відповідей немає. Бо в цих документах уже є ідеї одержавлення українського світу. Ще 1625 року колишній гетьман Оліфер Голуб казав, що треба замінити польських урядників козацькими. Це вже готова концепція, яку Хмельницькому залишалося лише реалізувати».

Історик акцентував і на територіальних уявленнях козаків:

«Уже на початку XVII століття вони чітко розуміли межі своєї землі – від Могилева до гирла Дніпра, від Вісли до Дону. Звідси й пізніше: “від Сяну до Дону” – це не просто поетичний образ, а козацьке бачення українських кордонів».

Архіви проти спекуляцій

Віктор Брехуненко неодноразово наголошував: археографічна робота – найкраща зброя проти історичних маніпуляцій.

«Ми живемо в епоху інформаційної війни. Російські впливи 200 років формували спотворене бачення нашого минулого. Ми можемо перемогти лише доказовістю – документом, фактом, архівом. Бо коли людині, вихованій на російських міфах, підсовують українську версію без доказів – вона не повірить. А документ розбиває будь-яку брехню».

РВВ як опора української історичної пам’яті

У фіналі виступу історик наголосив:

«Видавництво РВВ – це унікальне явище. За останні три роки воно видало майже вдвічі більше збірників документів, ніж усі наукові інституції України разом. Прийдіть на їхній стенд – і побачите, скільки зроблено. Це видавництво, основна мета якого – публікація історичних документів XV–XVIII століть. Без цієї подвижницької роботи ми не виграємо конкуренцію за голови – ні в Україні, ні у світі».

Брехуненко підсумував головну місію:

«Наш український наратив має шанси витіснити російські впливи лише тоді, коли ми говоритимемо мовою доказів. Доказовість – іще раз доказовість. Це і є шлях до історичної перемоги».

Сьогодні, коли інформаційна війна точиться не лише на фронтах, а й у бібліотеках, архівах і медіа, саме такі видання формують основу української історичної суб’єктності.