Коротка історія Лозової

• Заснування

Лозова бере свій вік від появи залізничної станції, коли у 1869 і 1872 рр. стали до ладу Курсько-Харково-Азовська і Лозово-Севастопольська залізниці. В ті часи, вона належала одразу двом станціям — Лозова-Азовська і Лозова-Севастопольська, між ними була відстань 7 км. У 1893 р. обидві перейменували, Лозова-Азовська отримала нове назву — «Панютине», а Лозова-Севастопольська — «Лозова».

• Економічний розвиток

Вступивши в дію, залізнична магістраль з’єднала хлібні райони з морськими портами. Залізниця ж і сприяла розвитку, де нині розташоване місто. Лозова стала пунктом закупівлі та відвантаження хліба на Лівобережжі. Почали з’являтися торгові склади, хлібні елеватори, борошномельні підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, контори, банки.

У кінці ХІХ століття у селищі Лозова було 246 дворів і 2135 жителів. Розвиток селища був пов’язаний, передусім, і з дуже вдалим розташуванням на перехресті доріг, у центрі великого сільськогосподарського району. Саме тому перші лозівські підприємства були торговельними.

Залізничним вузлом станція стала у 1902 році, коли збудували колію з Костянтинограда (Краснограда) до Лозової, таким чином Донбас з’єднали із західною частиною держави.

• Поява православних храмів

Першою культовою спорудою у Лозовій була каплиця біля залізничного вокзалу. Капличку збудували й освятили у 1890 році.

Перший православний храм (Матвіївський храм) заклали у 1887 році, другий (Чотирисвятительський храм) у 1897 році. У 30 роках церковні споруди зруйнували.

• Статус міста

У 1926 році відбулися зміни в адміністративному підпорядкуванні селища. У зв’язку з ліквідацією Павлоградської округи Лозова увійшла до Харківської округи, а в серпні 1928 року Харківський окружний виконком постановив віднести селище Лозова до категорії міст.

• Ріст промислової потужності

До початку 40 років побудували масловий, цвяховий та дротяний заводи, водопровід, заснували парк культури та відпочинку, спорудили будинок культури та стадіон. Кількість населення зросла до 8, а згодом до 12 тис. людей. Відкривали магазини, побутові майстерні, навчальні заклади.

У міжвоєнний період (з 1922 до 1941 роки) у Лозовій розширили інфраструктуру, побудували багато підприємств та організацій. Збудували ТЕЦ, з Панютиного перенесли залізничні майстерні, Будинок культури, стадіон, 5 шкіл, 3 технікуми. Кількість населення зросла до 22 тис. людей.

• Перші заводи

Найстарішим підприємством є Панютинський вагоноремонтний завод, що заснували у 1869 році. Зараз – це філія «Панютинський вагоноремонтний завод» АТ «Укрзалізниця».

Праобразом нинішнього «Лозівського авторемонтного заводу» була машино-тракторна майстерня. Її заснували у 1930 році створили майстерню для ремонту тракторів та сільгоспінвентаря. У 1933 році її перетворили у майстерню з ремонту сільськогосподарської техніки, в 1958 році в авторемонтний завод, на якому проводився ремонт задніх мостів автомобілів.

• Друга світова війна

Восени 1941 року Лозову окупували німецькі загарбники. Нацистське командування надавало великого значення місту, що було воротами на Донбас. Під час Другої світової війни у Лозовій 6 разів змінювався контроль радянських та німецьких військ. Війна перетворила місто на руїни. У боях за звільнення Лозівщини від нацистських окупантів загинуло понад 10 тис. бійців та офіцерів Радянської Армії. Понад 9 тис. лозівчан не повернулися з фронтів Другої Світової. Після остаточного звільнення міста 16 вересня 1943 року лозівчанам довелося повністю відновлювати зруйноване господарство та практично повністю будувати нове місто. Зусиллями тисяч людей поступово Лозова перетворилася на сучасне місто з багатогалузевим господарством.

• Поява ЛКМЗ

Становленню міста, як потужного промислового центру Харківської області, сприяло будівництво в 60-х роках найбільшого за об’ємами продукції, що випускається, і чисельності працюючих на підприємстві – Лозівського ковальсько-механічного заводу. Місце розміщення виробництва визначали за наявним потужним залізничним вузлом та близьким розташуванням металургійних комбінатів Східної України. До того ж, у місті на той час проживало багато людей, яким була потрібна робота. Датою народження підприємства вважається день, коли була виготовлена перша штампування – 29 березня 1966 року. Завод є найбільшим підприємством міста Лозова та займає площу 111 гектарів. Лозівський ковальсько-механічний завод лишався основним замовником містобудування до 1991 року. Зокрема, завдяки йому збудували міський район багатоповерхівок Південно-Західний житловий масив з усією інфраструктурою.

• Поява мікрорайонів

Дитячі садки, школи, Палац культури, поштові відділення споруджували та відкривали паралельно із розвитком ЛКМЗ. У цей час працівники заводу висадили дерева парка «Перемога». У 1975 році стала до ладу лікарня медико-санітарної частини ЛКМЗ на 350 ліжок. Сучасний вигляд підприємства найбільш активно формувався у середині 1970-х – першій половині 1980-х років. З 2002 року ЛКМЗ входить до Індустріальної групи УПЕК.

• Сучасне місто

Сьогодні Лозова – місто обласного значення у Харківській області. Площа складає 18,1 кв.км. У місті проживають 67,6 тис. людй. Це одна з найбільших станцій України. Провідна галузь економіки міста – промисловість, яка представлена підприємствами машинобудування, обробки металу та підприємствами переробної галузі.

У місті працюють 181 підприємство торгівлі, 42 кафе, 124 підприємства побутового обслуговування населення, 2 ринки та 4 торговельних майданчики. Діють 158 підприємств малого бізнесу та 4,5 тис. приватних підприємців.

У Лозовій функціонують 18 дошкільних, 25 загальноосвітніх навчальних закладів, 4 позашкільних навчальних закладів, 4 комунальні установи - КУ ЛЦФЗН «Спорт для всіх», КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» (2 установи), КУ «Центр професійного розвитку педагогічних працівників». Крім цього, функціонує такі заклади:

• міський Центр молоді
• Лозівський центр професійної освіти Харківської області
• обласний комунальний заклад «Лозівський вищий коледж мистецтв»
• Лозівська філія Харківського державного автомобільно – дорожнього технікуму
• ДЮСШ «Юність»
• ДЮСШ «Олімпія»
• Спортивні майданчики у парку «Перемога» і об'єкти
• Басейни у ДЮСШ «Юність» та КЗ «Лозівський ліцей №4».

Населення міста обслуговують дві лікарняні установи — КНП «Лозівське ТМО» та КНП «Центр первинної медико–санітарної допомоги».

Культурно–освітні потреби та дозвілля лозівчан забезпечують міський Палац культури, краєзнавчий музей, три міські бібліотеки, парк культури та відпочинку, дендрарій та три сквери.

У місті у теплу пору працюють 2 фонтани.

• Поява Лозівської міської тергромади

Важливою історичною подією для міста, було створення Лозівської міської об’єднаної територіальної громади (ОТГ).

Починаючи з 10 грудня 2020 року Лозівська міська тергромада з адміністративним центром у місті обласного значення Лозова та утвореними 19 старостинськими округами має:

• населення — 90 606 людей;
• населених пунктів — 91;
• площу території — 1 400 кв. км;
• 45 закладів освіти та 57 закладів культури.