Протез ноги з мікропроцесорним колінним вузлом крупним планом

Механічне коліно для протеза коштує як уживане авто. Мікропроцесорне може коштувати як квартира в обласному центрі. Ціни відрізняються в десять разів, а то й більше, тож питання напрошується: за що саме тут платять? За датчики, за батарею, за відомий логотип?

Коротко: за безпеку і за те, скільки уваги забирає кожен крок. Нижче детальніше: як працює електронний колінний вузол, кому він справді змінює життя і коли цілком можна обійтися простішою моделлю.

Як працює мікропроцесорне коліно і чим воно відрізняється від механічного?

У механічному чи гідравлічному коліні опір згинанню налаштовує протезист, і робить це один раз. Після цього вузол поводиться однаково всюди: на рівній плитці, на мокрому схилі, на сходах у під'їзді. Тож людині доводиться підлаштовуватися під протез, а не протезу під людину.

Електроніка влаштована інакше. Датчики кута, навантаження й прискорення збирають дані десятки разів на секунду. Процесор визначає фазу кроку і одразу змінює опір гідравліки. Протез «розуміє», що Ви почали спускатися з пагорба, зачепилися за бордюр чи просто сідаєте на стілець, і відповідно реагує.

Гарний приклад — вузли верхнього цінового сегмента, типу Genium X4 від Ottobock (www.prothes.com.ua/kolinnyj-vuzol-genium-x4). З ними можна підніматися сходами по черзі кожною ногою, а не приставним кроком. Можна переступати перешкоди, довго стояти із трохи зігнутим коліном і не втомлюватися. Корпус не боїться води, тож злива чи калюжа йому не страшні, а окремі режими (наприклад, для велосипеда) вмикаються в застосунку на смартфоні. Детальніше про функції цієї моделі можна прочитати тут.

Ще одна відмінність, яку багато хто цінує найбільше, — захист від падіння. Буває, стопа зачепилася за поріг, і механічне коліно складається. Мікропроцесорне в такій ситуації різко збільшує опір і тримає ногу. Людина отримує секунду-дві, щоб відновити рівновагу. Здається, що це дрібниця, але саме через падіння багато людей після ампутації перестають виходити з дому самі.

Переваги та мінуси, про які варто знати до покупки

Чоловік із протезом ноги спускається сходами

Плюси електронного колінного вузла відчуваються не одразу — більше інформації про них можна знайти у каталозі протезного центру. Зазвичай людина помічає їх десь через місяць, коли раптом розуміє, що вже не дивиться під ноги на кожному кроці.

  • Менше падінь і спотикань, особливо на нерівній поверхні, у темряві або на слизькій бруківці.
  • Хода природніша: крок симетричний, тож здорова нога, поперек і тазостегнові суглоби менше перевантажуються.
  • Менше втоми. Мозку не треба весь час стежити за протезом, і за день людина проходить помітно більше.
  • Свобода на рельєфі: сходи, пандуси, спуски до метро, сільська дорога після дощу.

Мінуси теж є, і хороший протезист про них розповідає чесно:

  • Ціна. Залежно від моделі та комплектації вона сягає від кількох сотень тисяч до кількох мільйонів гривень. До цього додаються гільза, стопа, комплектуючі та налаштування.
  • Заряджання. Залежно від моделі та навантаження батареї вистачає в середньому на кілька днів. Якщо забути зарядити, коліно перейде в безпечний режим із фіксованим опором: ходити можна, але вже без «розумних» функцій.
  • Обслуговування. Час від часу вузол треба віддавати на сервіс, тож бажано мати запасний протез.
  • Вага. Електронний модуль трохи важчий за механічний, і на короткій куксі це відчутно.
  • Звикання. Перші тижні доводиться вчитися довіряти коліну, тобто спокійно переносити на нього вагу на спуску.

Ось реальна ситуація. Чоловікові 48 років, ампутація вище коліна, живе на п'ятому поверсі без ліфта. З гідравлічним вузлом він спускався сходами боком, тримаючись за поручень, і на кожен марш ішло хвилини дві. Після переходу на мікропроцесорне коліно почав спускатися почергово, і за пів року жодного разу не впав. Для нього питання «чи варте воно грошей» більше не стоїть.

Але бувають і зовсім інші випадки. Механічні, пневматичні, гідравлічні та електронні колінні вузли розраховані на різний спосіб життя, тож завжди варто порівняти кілька варіантів.

Кому мікропроцесорне коліно справді варте своїх грошей?

Протезист налаштовує електронне коліно протеза пацієнту

Протезисти передусім дивляться на рівень активності за шкалою K0–K4. Якщо людина ходить мало і переважно вдома, дорога електроніка багато в чому простоюватиме. Якщо ж день проходить у русі (робота, транспорт, сходи, прогулянки з дітьми), різницю видно буквально з першого тижня.

Найбільше від такого вузла виграють:

  • активні користувачі рівнів K3–K4, які багато ходять і з різною швидкістю;
  • люди з ампутацією обох ніг: їм нема на що «підстрахуватися» здоровою ногою;
  • ті, хто живе в місті з перепадами висот або в будинку без ліфта;
  • люди старшого віку з високим ризиком падіння (для них є спрощені мікропроцесорні моделі, у яких головне — стабільність, а не спортивні режими).

Іноді з покупкою краще почекати. Перший протез після операції зазвичай тимчасовий: кукса ще змінюється в об'ємі, гільзу доведеться переробляти кілька разів. Багато фахівців радять спершу навчитися ходити на простішому вузлі, а дороге коліно ставити вже на постійний протез.

Тепер про фінанси. В Україні військовослужбовці та ветерани можуть отримати високофункціональний протез, зокрема з мікропроцесорним коліном, коштом держави. Цивільним складніше: усе залежить від висновку комісії, рівня активності та граничної вартості, яку компенсує програма. Тому, перш ніж відкладати гроші чи брати кредит, з'ясуйте, на що Ви маєте право безоплатно.

І ще порада. Попросіть у протезному центрі пробну ходьбу. Багато центрів дають кілька днів пожити з тестовим вузлом. Пара днів на своїх сходах і своїх маршрутах покаже більше, ніж будь-яка таблиця характеристик.