Вчителював до останнього: Лозівщина прощатиметься з Володимиром Павловичем Григоренко

На Лозівщині у Артільному перестало битися серце доброї, світлої людини — Володимира Павловича Григоренка. Він виріс і навчався у Лозовій, а усе життя навчав дітей у школі в Артільному. Більше 30 років очолював навчальний заклад на посаді директора. У пам’яті учнів та колег  залишились тільки приємні спогади про Володимира Павловича, адже педагог був прикладом доброї і справедливої людини, гарним вчителем і другом.

Володимир Павлович Григоренко народився 8 лютого 1948 року у Лозовій. Навчався у Лозівській середній школі №8. Після 11 класу, перейшов працювати вчителем, фізвиховання та праці Чорноком′янської 8-річної школи Лозівського району.

Вищу педагогічну освіту Володимир Григоренко здобув у Харківському державному педагогічному інституті ім. Сковороди, на заочному відділенні. Ще до закінчення інституту Володимир Павлович створив сім’ю. У 1971 році з дружиною Наталією переїхав до Артільного, там народилась їх донька Алла. У тому ж році Володимир Григоренко став викладати біологію та хімію у місцевій 8-річній школі.

Колишня учениця Лілія Агафонова згадує, як залюбки слухала Володимира Павловича на уроках, бо він міг пояснити теми так, що все запам’ятовувалось і ставало зрозумілим.

«Кожен урок Володимира Павловича засвоювався абсолютно, повністю. Він мав талант донести тему так, що все запам’ятовувалось само по собі. Він був моїм вчителем з 1 по 11 клас, діти завжди брали з нього приклад. Наш вчитель нікого ніколи не сварив просто так, він був справедливою людиною. Я залюбки з ним спілкувалась після закінчення школи. Дуже шкода, що його не стало. Володимир Павлович був прикладом для багатьох», — говорить колишня учениця Артільської школи Лілія Агафонова.

Добрі спогади про вчителя та директора Володимира Павловича Григоренка, залишились і у Василя Ганжі. Чоловік навчався і закінчив школу в Артільному. Випускник школи згадує, що з занять Володимира Павловича йти не хотілось.

«Володимир Павлович навчав так, що до нього хотілось йти на уроки і не хотілось уходити. Він вмів зацікавити, пояснити і навчити. Я вважаю, що це був самородок, шикарна людина, яку вже не знайдеш. Вчитель ніколи не сварив дітей і ми його любили», — говорить колишній учень Артільської школи Василь Ганжа.

За старанну працю на чолі навчального закладу Володимира Григоренка у 1987 році нагородили почесною грамотою ЦК КПРС ради міністрів СРСР та знаком «Відмінник освіти СРСР». У 1997 році Володимира Григоренка нагородили грамотою Управління освіти ХОДА та грамотою за результативну роботу народознавства у школі.

Володимир Григоренко пропрацював на посаді директора 32 роки, у 2008 році його перевели з посади директора на посаду вчителя образотворчого мистецтва та ОБЖ. Посаду директора Володимир Павлович передав своєму молодому колезі, вчителю, Олексію Говтві. Чоловік згадує, як прийняв посаду від Володимира Павловича.

«Він мене благословив на директорство. Згадки про Володимира Павловича тільки найтепліші, адже він для мене був старшим товаришем, у якого я навчався, коли був молодим вчителем у 80 роках. Володимира Павловича завжди поважали вчителі та учні. Для всіх був прикладом служіння справі і як вчитель, він працював до останнього», — говорить екс-директор Артільського НВК Олексій Говтва.

Володимир Григоренко 4 лютого 2021 року звільнився з Артільського ліцею, 22 лютого Володимир Павлович помер. Колеги і учні запевняють, що чоловік працював і віддав дітям усе — мудрість, любов, доброту.

Прощатимуться з Володимиром Павловичем Григоренко у с. Артільне 24 лютого о 13:00

Фото: архів колег Володимира Григоренка