Імуноферментний аналіз (скорочено "ІФА") являє собою один із методів діагностики лабораторним шляхом, який дозволяє виявити антигени та специфічні антитіла при багатьох патологіях https://intermedica.com.ua/ua/katalog/laboratorija/immunofermentnye-analizatory.
Сьогодні в діагностиці використовуються високочутливі лабораторні аналізи. Раніше, щоб встановити причини конкретної симптоматики, медики орієнтувались на непрямі прояви захворювань та виконували складні й тривалі мікроскопічні дослідження, виявляючи таким чином інфекційних збудників. Зараз достатньо лише 1 тесту з використанням обладнання Інтермедика - імуноферментного аналізу, для підтвердження чи спростування початкового діагнозу.
Головні поняття та суть методу
Для розуміння принципу ІФА слід визначити суть реакції між антигеном та антитілом. Антиген являє собою чужорідну для організму людини молекулу, що має зазвичай білкове походження та здатна потрапляти в органзім із інфекційним агентом. Клітини крові з іншого організму (якщо вона іншої групи) - теж антигени. Потрапивши до організму, всі антигени можуть призводити до імунної реакції, яка захищає цілісность організму всередині від чужорідних субстанцій. З цієї причини організм виробляє спеціальні речовини, які називають антитілами. Вони можуть згідно з принципом "ключ-замок" поєднуватись із антигенами, утворюючи імунні комплекси. Даний процес відомий як реакція "антиген-антитіло". Такий комплекс швидше розпізнають і знищують клітини імунної системи.
Є декілька видів антитіл. Кожен із них діє на своїй стадії імунної реакції. Спочатку після потрапляння до організму антигену відбувається синтез імуноглобулінів М.
Потім відбувається імунна відповідь - імунітет здійснює викидання в кров імуноглобулінів, що сприяють знищенню антигенів до остаточної перемоги над інфекційними збудниками та продовжують циркуляцію судинами, формуючи імунітет до повторних заражень. Саме це явище лежить в основі вакцинації: в щепленні міститься в ослабленому вигляді антигени інфекцій, внаслідок чого в крові з’являються у великій кількості імуноглобуліни G, що під час контакту зі справжньою загрозою за короткий час забезпечують пригнічення інфекції, яка не встигає завдати шкоди організму.
Виділяють також імуноглобуліни А (їх містять слизові оболонки, які захищають "підступи" до внутрішнього середовища організму), Е (для боротьби проти паразитарних інфекцій) та ін. Для лабораторної діагностики найбільший інтерес являють наступні класи антитіл:
- M;
- G;
- A.
Їх вміст дозволяє визначити етап інфекційного процесу і зрозуміти, чи хворіла колись людина на певну хворобу (наприклад, вітрянку чи краснуху).