Не завжди є можливість купити готовий ігровий комплекс. Але це не привід залишати дітей без місця для ігор. Дитячий майданчик можна зробити своїми руками, використовуючи підручні матеріали, залучаючи до процесу всю родину. Спільна праця зближує, вчить дітей цінувати те, що зроблено власноруч, дарує незабутні емоції.
Перше, з чого варто почати – вибір місця. Майданчик має проглядатися з вікна будинку, бути в безпечному місці, подалі від дороги, колючих кущів, господарських будівель. Бажано, щоб частина майданчика була в тіні, а частина – на сонці. Рівень ґрунту має бути без ям і горбів, щоб діти не спотикалися.
Найпростіший елемент – пісочниця. Її можна зробити з дощок, старих шин, колод, навіть з великої автомобільної шини. Для пісочниці з кришкою знадобляться дошки, петлі, саморізи. Кришка захищатиме пісок від тварин, сміття, дощу. Якщо зробити кришку розкладною, вона перетвориться на зручні лавочки для дітей.
Гойдалки – класика, без якої важко уявити майданчик. Найпростіший варіант – з автомобільної шини, підвішеної на міцній мотузці до товстої гілки дерева. Можна зробити балансир із колоди та дошки. Або класичні гойдалки на мотузках із сидінням із дошки. Головне – міцність кріплень, безпека конструкції.
Гірку зробити складніше, але можливо. Можна використати готовий пластиковий скат, придбаний у магазині, а каркас зробити з дерева самостійно. Або зробити гірку з полірованих дощок, але вони мають бути ідеально гладенькими, без скалок. Висота гірки має відповідати віку дитини.
Будиночок – мрія багатьох дітей. Його можна збудувати з дощок, фанери, залишків будівельних матеріалів. Навіть старі піддони придатні – їх треба розібрати, дошки відшліфувати, скласти конструкцію. Такий ігровий будиночок буде не гірший за покупний, а емоцій від спільного будівництва – значно більше.
Для любителів лазити можна зробити мотузковий лабіринт. Між деревами натягнути мотузки, створивши сітку, якою треба пробиратися. Або зробити драбину з мотузок та дерев'яних перекладин. Такі елементи розвивають координацію, спритність, силу, а коштують копійки.
Спортивні елементи теж можна зробити самостійно. Турнік із металевої труби, вкопаної в землю. Кільця з дерева або металу, підвішені на міцних мотузках. Канат, куплений у господарському магазині, міцно закріплений на високій гілці. Усе це доступно, недорого, корисно для дітей.
Для найменших можна зробити сенсорні доріжки. Насипати в ящички різні матеріали – пісок, гальку, шишки, кору, траву. Діти ходитимуть босоніж, отримуватимуть різні тактильні відчуття, розвиватимуть нервову систему. Це просто, безпечно, дуже корисно.
Не забувайте про безпеку. Усі дерев'яні елементи мають бути ретельно відшліфовані, без скалок. Гострі кути – закруглені. Мотузки – міцними, без вузлів, які можуть розв'язатися. Конструкції – стійкими, щоб не перекинулися. Під гойдалками та гірками – м'яке покриття: пісок, тирса, гума.
Догляд за саморобним майданчиком регулярний. Раз на рік перевіряйте міцність конструкцій, підфарбовуйте, обробляйте дерево захисними засобами. Підтягуйте кріплення, міняйте мотузки, якщо вони зношуються. І головне – радійте разом із дітьми, адже цей майданчик зроблений з любов'ю, своїми руками.
Отже, дитячий майданчик своїми руками – це реально. Трохи фантазії, вільний час, підручні матеріали, допомога дітей – і у вас буде унікальне місце для ігор, яке запам'ятається на все життя. Нехай ваші діти ростуть щасливими, активними, здоровими.